Сором`язливість

Сором’язливість — це особливість, яка є характерною як для дітей, так і для дорослих. Вона полягає в тому, що дитина вбачає у спілкуванні, особливо з незнайомими людьми, загрозу. Малюк ніяковіє при чужих людях і боїться незнайомих місць, або ж цурається навіть знайомих на дитячому майданчику… Вам знайома така картина? Що ж робити батькам?

На сьогодні у психології поширена точка зору, що ця риса формується в результаті негативних переживань, які виникають у дитини в процесі спілкування і поступово закріплюються у свідомості. Однією з причин її виникнення може бути занижена самооцінка чи невпевненість у собі. Не поспішайте бити на сполох. Діти до трьох років часто бояться різних речей - темряви, висоти, води, жвавого руху навколо. Неприродною є якраз повна відсутність страху. Є діти - учасники ігор, а є діти - спостерігачі. Не витягуйте останніх з кутка, в який вони забилися: так Ви позбавите малюка почуття захищеності. Іноді малюкові просто необхідно побути самому, захоплено малювати, ліпити, розглядати картинки. Дитина не повинна завжди перебувати в русі і спілкуванні з однолітками. Дитина розвивається «стрибкоподібно»: сором'язливий у 2 роки малюк до трьох може стати справжнім шибеником, і навпаки.

Поради для батьків: як допомогти сором’язливій дитині?

• Постійно підкріплюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах («у тебе все вийде», «ти у мене розумничка!», «я в тебе вірю!»).
• Підвищуйте рівень самооцінки дитини: менше лайте за невдачі, не критикуйте при чужих людях, не порівнюйте з іншими дітьми, заохочуйте!
• Не варто постійно демонструвати дитині, що Ви за неї хвилюєтесь. Намагайтеся тримати свої переживання при собі, а ще краще – працюйте над ними, адже часто вони є просто продуктом Вашої уяви.
• Не озвучуйте страхи малюка («На майданчику багато дітей, я знаю, як ти боїшся, давай повернемо назад»). Краще надайте йому право вибору: «На майданчику багато діточок, якщо хочеш, ти можеш прямо зараз повернути назад». Не виключено, що бажання грати в пісочниці пересилить, і він переможе свою сором'язливість.
• Надайте дитині більше свободи (у розумних межах, звичайно). Наприклад, дитина може сама обрати із запропонованих блюд що вона їстиме на вечерю, або яку з кофтинок одягне на прогулянку.
• Не намагайтеся усе робити за свого малюка – дозволяйте йому вчитися.
• Розширюйте коло знайомств, частіше беріть дитину у гості, відвідуйте нові місяці, запрошуйте гостей до себе додому, запишіть свою дитину у гурток, спортивну секцію і т.ін.
• Допоможіть знайти дитині те, в чому вона краща за однолітків і постійно хваліть цю особливість, заохочуючи до звершень в інших сферах.
• Допоможіть знайти друга, який би захищав і підтримував упевненість дитини у собі, а для цього заохочуйте до гри з однолітками.
• Не уникайте страхів. Багато батьків, бажаючи позбавити дитину від страшних відчуттів, усувають саму ситуацію, яка породжує страх. Це головна помилка. Щоб позбавитися від дискомфорту, дитина повинна виявитися в лякаючої ситуації і навчитися долати свій страх. 
• Водночас, не силуйте дитину, навмисне «втягуючи» її в ситуацію, яка може викликати у неї страх, сором або зніяковіння «Що це ти в мене такий боягуз? Треба записати тебе в садочок. Тиждень поплачеш – сором’язливість як рукою зніме»). Зажди прислухайтеся до свого маляти, будьте уважними до його почуттів і потреб.
• Обігруйте ситуації, в яких дитина може соромитись. Програвайте такі сценки і вистави з ляльками.
• Знайдіть книжки, казки із сюжетом, в яких головний герой потрапляє до складних ситуацій і читайте разом з малюком, аналізуючи дії героя.
• Складіть власну казку з дитиною, в якій би головний герой потрапляв до ситуацій, які можуть стати причиною зніяковіння. Пропишіть варіанти поведінки, яка «рятує» головного героя.

Успіхів вам і терпіння, дорогі батьки! 

Анастасія Голота,

сімейний та дитячий психолог